Гіп-гіп ура,піпл!
17 квітня сталося таке:
1)мені виповнилося 32 роки
2)я отримав візу Індонезії і відсвяткував ДН відразу в двох країнах-Малазіі і Індонезії
Докладніше,як воно було:
Візу Індонезії я отримував в Джохор Бору.Це таке досить типове охайне малазійське містечко на самому півдні Малазії біля країни-міста Сінгапура
Віза Індонезії,вона,кажуть складна.Тобто отримати можна без проблем прямо на кордоні,але тільки на 1 місяць і без права продовження.Зрозуміло,1 місяць для супер-країни Індонезії,що є найбільшою країною-архіпелагом дуже мало,тому варто намагатися отримати візу в посольстві Індонезії.Така віза працює 2 місяці з правом продовження декілька разів(в моєму випадку 2 рази),але дають її незавжди,вимагають зворотні авіабілети,ключи від квартири,де гроші лежать та інше.В Джохор Бору ситуація з отриманням візи найкраща,офіцери-фанати Андрія Шевченко, білети не питають і взагалі носа в справи містера не сунуть.
Я здав документи 16 вранці і вже 17 в 3 години дня з захватом переклейював отриману візу в вірне місце паспорта,а саме на використану сторінку з візою Лаоса.Поховавши Лаос під Індонезією,пішов на фері.Мені кортіло в той же день ступити на Індонезію і я зробив помилку,а саме купив квиток (дорого,майже 30 баксів!) на фері до міста Батам,що було лише індонезійським островом,а потрібно було повернутися до Мелаки і взяти за тіж кошти білет прямо на Суматру,в Думай.Згодом я таки попав в Думай катером з Батама,переплативши таким чином 210.000 рупій (приблизно 23 $)

17 квітня,ввечорі,концесія досягла Індонезії.Це остання велика азійська країна на моєму шляху.Зійшов з фері,звично шуганув матюччам зграю голодних таксистів.Почався дощ.Зайшов в торговий центр,зміняв 100 $ на 900.000 рупій.З ясував, катер на Суматру ходив з іншого боку острова,в 20 км .Вирішивши йти,почопав у невідоме. Смєркалось.

-Єх,прокачу!-зупинилося таксі.
Бачу,у таксиста чесні очі,що досить нетипово.Дай,думаю,розширю горізонти його світосприйняття:
-Чуешь,бро,підвези до найближчого епіцентру цивілізації,в Батам-сіті,чи щось таке,в мечет,я спати і жрати хочи….але без грошей…GRATIS…Understand?
-Та ти шо,я ж при виконанни…я ні-ні…я ТАКСІ!
-Та перший раз всі бояться,ти головне спробуй,тобі сподобається
-Ну давай,до найближчої мечеті.

Приїхали в Батам-сіти,в мечеть.Назустрічь хлопець,звати Йоггі.
-Вау,містер!Якими вітрами тут?
-Я з приводу переспати тут,поклич будь-ласка когось з уповноважених.

Прийшов батько хлопця.

-Спати тут?Ха-ха!Гаразд,зараз щось придумаємо.Але спочатку давай підемо помолимось Аллаху.
-Та,хлопці, я з іншої єпархії,християнин я!

Чесно кажучи,християнин я такий собі,номенклатурний.Псалми не читаю,Біблію не цитую,але у розмові з мусульманами краще вказувати свою релігію,бо кажуть,атеіст для мусульманина-гірше собаки.

У-у-у-у-у-у…-подивився з під лоба так,начеб-то це я власноруч малював карікатури на Пророка в датському журналі.-у-у-у-у-у…
-Це проблема?Згадайте що казав Мауглі.
-Та ні,жодних проблем

Прийшов мулла.Приємний такий дядько,але відмовив

-То поїхали до мене додому!-каже батько Йоггі.

Так я заночував в первий свій день в Індонезії.