11 зранку прийшов в порт-завантажуватися на рейс Таракан-Толі Толі (Сулавесі).Купа народу,брічки,рікши і пожвавлення в повітрі-пароход з континенту!

Протовкнувся до терміналу-білет не перевірили.Дива!
Як дістався причалу,бачу вже чимало народу на борту і так долонями махають “гуд бай,гуд бай!” тим що на землі.Тут замітив,проміжок між пароплавом і причалом збільшується,але швартові мотузки ше на місцях.Тут у мене і рипнуло щось сзаду:провтикав пароплав!

Підстрибую до індонезійця:
-А шо пароплав тю-тю?Ship…Depart….Yes?
-Yes,sir!

Тут у мене починається неконтральована істерика:

-Стій,курва,куда??!! - і до швартових,по головах аудіторії (людей було,як на Майдані),по швартових канатів,думаю,залізу як мавпа.

Але виявилося марно ото я кіпішував,пароплав щой но прибув і маневрував.Стало мені соромно,браття, “за минуту слабости”!
Подали каром трап .Нажаль не мав можливості зняти на відео момент контакту!”Цукрові” черги 90-х-квіточки!

Авангардом дерлися молодики,що занімають найкращі порожні місця і потім продають меньш вдалим громадянам,слідом-вантажники,що полють за вантажем прибулих громадян і вже потім-найбільш енергійні пасажири.Руки,ноги,індонезійський мат,розлючені “секьюріті” з кіиками,зойки “А-а-а,дядьку,не пиздіть….”,”…тільки не ногами!!!”,”…у мене посвідчення…!!”,”Обережно,фарба!” тощо…Я піддався загальним настроям і вдерся через дірку в трапі.

Індонезійський “економ-клас”.

Пароход-клас! Перші 2 рівні-”економ клас”.Палять,їдять,продають і купують буть що,люди заповнють будь які вільні проміжки.Потім ідуть 3,2 і 1 класи
Нормального місця містеру,зрозуміло не знайшлося-все “забито” до нас.

На пароплаві,зліва-направо :”економ-клас”, їдемо на Сулавесі,верхня палуба

На пароплаві,зліва-направо :каюта для намазу,пересувна мечеть

Подерся в рубку до капітана:
-Дайте,буть ласка,мені каюту або щось подібне.Я мандрівник,у мене “економ-класс” а там місця немає і палять.

Капітан лагідно посміхнувся:
-Ок,ось “секюріті” тебе проведе.

Іду з секюріті по коридору 2-ого класу,уявляю свою каюту…
-Тут спати будете,м яко і не палять-показує на коридорний мякий куточок.

Думаю,нехай

Розібрав софу і затусовав свій наплічник.Зібрав знову.Тепер можна було спати будь-де не хвилюючись за багаж

Як сонце торкнулося хвиль,з гучномовців залунало “Аллах акбар…” Народ попрямував в “каюту-мушаллу”- робити вечірній намаз.

Вранці на горизонті зявився острів Сулавесі

Місто-герой Толі Толі (Сулавесі)