І знову в ефірі!

За минулі 10 днів мої локацї дещо змінилися…на більш ніж 5000 км :).Зараз я в Куньміні(Kunming),капітолї провінцї Юнань.Давайте подивимось,що нам кажуть китайські довідники про ці чудові місця:

Розташована в наибільш південній частині Китаю,провінція Юнань отримала свою назву від гор Юньлінг,що простягаються на півдні.Гори і плато покривають провінцію.Загальна площа-390 000 км.кв,на якій проживає 42.30 млн китайських людей наступних національностей:Хань,Юі,Баі,Хані,Жуанг,Даі,Міао,Хуи(вибачте),Лісу,Наксі,Яо,Занг,Джінгпо,Бланг і багато інших,маловідомих науці.Якщо ви думали,шо китаєць-це нація,то тепер знайте:китаєць-це як “совєтскій чєловєк”,тоб то стан душі+бамбукові палички замість ложки.

Клімат субтропічнй.Не зовсім тропіки,але тропічні аксесуари присутні:пальми,бамбук,стрьомного вигляду гіпертрофовані лопухи мезозойського періоду,метелики,жирнючі мов горобці тощо.Аборігени вирощують рис,рейп,кукурудзу,махорку та інші корисні речі.Має місце також скотарство:свині,кози,корови.

Тепер з самого початку.25 я розпрощався з Шуловим і залишив Кашгар.За день до мого відїзду поїхав Марк(Барлог).Як вже було сказано,Марк планував докладно дослідити Тібет.Иого шлях буде пролягати по високогірним (по 5000 вище рівня моря) безлюдним місцям з слабим автомобільним трафіком(на деяких ділянках 1-2 автівки в день-за щастя).Марк завбачливо напакував рюкзак купою їдла,газовими балонами.Побажаю Марки щасливої дороги,класного автостопу.Ми наврядше зустрінемося раніше Таиланда,так як иого дорога “важить” мінімум 1.5 місяці.

Що стосується Кості Шулова,то у нього в планах було владнату деякі інтернет-справи+докладніше дослідити Кашгар.

Я виїхав десь о 14 і ночував вже біля Аксу в придорожньому кабаку,подолавши га півдня біля 500 км.Класний стоп!Взагалі,я не мав жодних проблем з автостопом в Китаї цього разу.400-500 км в день на повному релаксі-жодних проблем.Хочеш 1000 за добу-немає питань,стопи вночі!

Дуже багато людеи лаються останніми словами на китайський автостоп.Я теж матюкався в перше своє відвідання Китаю в 2004.Вся проблема в тому,що потрібно вміти користуватися країною.Взагалі,як на мене, головна задача справжнього мандрівника не посцяти з Ейфелевої Вежі на голову парижанам і не зїсти бідну живу змію в китайському ресторані,а навчитися користуватися країною,бути в ній як дома,користуватися всіма її благами не гірше коріних мешканців.  Користуючись фразами 1 і 2 я без проблем знаходив порозуміння,що трансформувалося в подолані кілометри,повний шлунок і гарний настрій

ФРАЗА#1:Я путешествую на попутных автомобилях и грузовиках.
В путешествии я учу китайский язык,общаясь с водителями.
По дороге я также изучаю богатую культуру народов Китая,осматриваю природные и культурные достопримечательности.
При этом я не располагаю большими финансами и могу оплачивать только самое необходимое такое как дешевая еда,поэтому я не смогу заплатить за проезд
Если у вас есть возможность,подвезите меня бесплатно,за что я буду Вам очень признателен
Если у вас нет такой возможности,я желаю Вам всего хорошего и прошу прощения за беспокойство

ФРАЗА#2

Я еду в пункт “А” и ищу возможность уехать в сторону “А”
Однако,я буду рад уехать по направлению к пункту “А”, можно не доезжая “А”
В том месте,где машина будет поворачивать с дороги,которая ведет к “А”,я выйду и буду искать другую машину

Маючи ці папірці,технологія автостопа в Китаї полягає в наступному :
1)Піднімаємо руку й стопимо машину
2)Говоримо “Ні Хао” (”Привіт”) або “Салям Алейкум” (в Уйгурiї).Широко посміхаємося
3)Даємо папірець із ФРАЗОЙ#1 (посміхаємося)
4)Даємо папірець із ФРАЗОЙ#2 (посміхаємося)

Доречі,дуже класно підвозять платні буси,але не “сплячі” плацкартні автобуси (є тут і такі)

Після Аксу,за городом Урумчі,що є столицею Уигурії,починаються безмежні спекотні пустелі,вкриті суцільним щебенем і піском.Дуже потужні вітри!В деяких місцях досить важко стояти на ногах,вже не кажучі про те,щоб поставити намет.В таких місцях немає жодного житла,населення зосереджено навколо сел і містечок.От там розпахано все що можливо і те що не можливо теж.В Китаї реальні трабли з нормальною землею,фактично її там і немає.Особливо це помітно в південних і центральних густонаселених провінціях.Гори навколо Ланчжоу складаються з суцільнои червоної глини і мають футуристичний дизаин-тому що розпахані під кукурудзу,перець,яблуневі сади тощо.

 Ближче до Чанду виникає інша проблема:немає де змонтувати намет!Всі рівні місця засаджено рисом.Вони звісно дуже сексуально виглядають,ці гладенькі зелені галявинки,але там води по косточки.Схили гір теж вкрито різними корисними овочами,за винятком хіба що дуууже крутих місць,куди не полізе найбожевільніший козел.Вийдіть в Україні за Київ і уявіть:немає де приткнути власну дупу на ночівлю!У нас повно класной,якісной,жирної землі,якої ми не можемо дати ради нажаль.

Ладно,досить ріторики.Я тут трохи відволікся,з їв між іншим діжку рису з мясом+смачний гострий салат з морської капусти.Все це тут,в інтернет-кафе,не відходячі від компа.Так,так у них своя міні-кухня в клубі.Всі сидять за своїми Аськами-стрілялками і щось їдять.При тому що клуб дуже сучасний і охайний.

Здається їжа безкоштовна,принаймні я не бачив щоб хтось щось платив.Прийшов на кихню,набрав чого хочеш і скільки хочеш і вперед,керувати інтернетом в ситому вигляді.Періодично до мене підходить дівчинка з обслуговування і наповнює мені горнятко зеленим чаєм за рахунок “завєдєния” КАЙФ!!!
Взагалі,в Китаї культ їжі.На їжі економити тут не прийнято.Скажімо,їду в фурі.Водії стають поїсти,обовязково запрошують і мене.Це як 2×2=4.Замовляють багато чого,поковиряють паличками і залишають третину .

Піду мабуть ще щось з їм.Голодний в Китаї-нонсенс
Далі буде