Ще влітку минулого року,на самому початку,я подарував Кості Шулову українську вишиванку,яку мені подарували в храмі Алмати.Костя поїздив по Китаю,повернувся до Пітера,де иого вже чекала іміграціина австралійська віза.Нещодавно надіслав мені фотку,де він в вишиванці “вишиває” по горам Тасманії (Австралія)

От такі подорожі української вишиванки

Гіп-гіп ура,піпл!
17 квітня сталося таке:
1)мені виповнилося 32 роки
2)я отримав візу Індонезії і відсвяткував ДН відразу в двох країнах-Малазіі і Індонезії
Докладніше,як воно було:
Візу Індонезії я отримував в Джохор Бору.Це таке досить типове охайне малазійське містечко на самому півдні Малазії біля країни-міста Сінгапура
Віза Індонезії,вона,кажуть складна.Тобто отримати можна без проблем прямо на кордоні,але тільки на 1 місяць і без права продовження.Зрозуміло,1 місяць для супер-країни Індонезії,що є найбільшою країною-архіпелагом дуже мало,тому варто намагатися отримати візу в посольстві Індонезії.Така віза працює 2 місяці з правом продовження декілька разів(в моєму випадку 2 рази),але дають її незавжди,вимагають зворотні авіабілети,ключи від квартири,де гроші лежать та інше.В Джохор Бору ситуація з отриманням візи найкраща,офіцери-фанати Андрія Шевченко, білети не питають і взагалі носа в справи містера не сунуть.
Я здав документи 16 вранці і вже 17 в 3 години дня з захватом переклейював отриману візу в вірне місце паспорта,а саме на використану сторінку з візою Лаоса.Поховавши Лаос під Індонезією,пішов на фері.Мені кортіло в той же день ступити на Індонезію і я зробив помилку,а саме купив квиток (дорого,майже 30 баксів!) на фері до міста Батам,що було лише індонезійським островом,а потрібно було повернутися до Мелаки і взяти за тіж кошти білет прямо на Суматру,в Думай.Згодом я таки попав в Думай катером з Батама,переплативши таким чином 210.000 рупій (приблизно 23 $)

17 квітня,ввечорі,концесія досягла Індонезії.Це остання велика азійська країна на моєму шляху.Зійшов з фері,звично шуганув матюччам зграю голодних таксистів.Почався дощ.Зайшов в торговий центр,зміняв 100 $ на 900.000 рупій.З ясував, катер на Суматру ходив з іншого боку острова,в 20 км .Вирішивши йти,почопав у невідоме. Смєркалось.

-Єх,прокачу!-зупинилося таксі.
Бачу,у таксиста чесні очі,що досить нетипово.Дай,думаю,розширю горізонти його світосприйняття:
-Чуешь,бро,підвези до найближчого епіцентру цивілізації,в Батам-сіті,чи щось таке,в мечет,я спати і жрати хочи….але без грошей…GRATIS…Understand?
-Та ти шо,я ж при виконанни…я ні-ні…я ТАКСІ!
-Та перший раз всі бояться,ти головне спробуй,тобі сподобається
-Ну давай,до найближчої мечеті.

Приїхали в Батам-сіти,в мечеть.Назустрічь хлопець,звати Йоггі.
-Вау,містер!Якими вітрами тут?
-Я з приводу переспати тут,поклич будь-ласка когось з уповноважених.

Прийшов батько хлопця.

-Спати тут?Ха-ха!Гаразд,зараз щось придумаємо.Але спочатку давай підемо помолимось Аллаху.
-Та,хлопці, я з іншої єпархії,християнин я!

Чесно кажучи,християнин я такий собі,номенклатурний.Псалми не читаю,Біблію не цитую,але у розмові з мусульманами краще вказувати свою релігію,бо кажуть,атеіст для мусульманина-гірше собаки.

У-у-у-у-у-у…-подивився з під лоба так,начеб-то це я власноруч малював карікатури на Пророка в датському журналі.-у-у-у-у-у…
-Це проблема?Згадайте що казав Мауглі.
-Та ні,жодних проблем

Прийшов мулла.Приємний такий дядько,але відмовив

-То поїхали до мене додому!-каже батько Йоггі.

Так я заночував в первий свій день в Індонезії.

12 квітня залишив гостинний Тай,канаючи від відпалених під тропічним сонцем плеч (похмілля від офісного життя) зайшов в Малазію в районі Бітонга
Українцям,як мабуть і всім,віза не потрібна.Маленький штампік і вуаля,Малазія.Що відразу кидається у вічі:всі надписи англійськими літерами.Кожна собака розмовляє досить пристойною англійською в темпі негра-репера.Запитав бомжа,де траса на Джорж-Таун.Дуже так жваво мені розповів.Це було дивно.

Стоп класний.Змінивши 2 машини,під вечір приїхав в порт.Поліціянт,що віз, дав 2 рінгіта на фері.Як відомо Джорж-Таун,він же Пенанг,розташовано на острові.Квиток “туди” коштує 1 рінгіт,у зворотньому напрямку ” free”.1 рінгіт,або RM,або просто “долар” це 1/3 US доллара,тобто курс 3.1-3.15 RM= 1 $

Пенанг так собі,місто з ознаками дегенерації.Головний комунальний фонд-пошарпані і обісцяні 2-3 поверхові будівлі в старовинному англійському стилі.Доречі вони тут були,колоністами тобто.Ландшафт розбавлено “хмарочосами”.Чисто машинально пішов шукати ночівлю в мечеть.Знайшов,але там мене не зрозуміли.Тоді пішов в китайський квартал,там начеб-то було дешеве житло для бекпекерів.

Тепер затуляйте вуха: найдешева кімната в задрипаному гесті коштує від 30 рінгіт,це 10 баксів! В результаті важких пошуків знайшов нари за 3 бакса! О Тай,моя друга історична батьківщина,де ти!

Затуляйте вуха ще раз: найдешева порція лапши з чимось подібним на мясо в китайській  їдальні-від 4 рінгіт,улюблений напій автостопщика-навколосвітчика типу “Кока-Кола” 1.7 рінгіт! Грабьйож!

Але шок прийшов потім,в  КL. Що таке КЛ? Малазійці,що підозріло дуже  добре ВСІ від бомжа і до директора знають англійську,перейняли від старшого брата і звичку скорочувати слова.Австралійцям влом казати “good day”,вони кажуть “gday”,а малазійці замість Куала Лумпур кажуть “KL”
Одже,наступного дня я спрямував лапи в капітолію Малазії-Куала Лумпур

Що таке Куала Лумпур для мене? Це китайське,індійське і малайське.Саме в такій послідовность.Візьміть китайський розмах і енергію,додайте індійських дівчат в національних штанях з шалЬОними очима,чорним як бітум волоссям і цяткою в лобі,притрусіть малазійським похуїзмом,покладіть пластмаси для відбірного синтетичного присмаку,і перцю,щоб солодко не здавалося у вигляді цін на житло і їдло.Дуже приємне місто,топ 10 найкращих міст азії,рекомендую для вживання всім космополітам-урбаністам

Тут дорого як для азії.Стандартна китайська лапша-десь 7 рінгіт.На нещастя на мене в КЛ напав жор.Постійно хочеться їсти,напевно це психічне-розумієш що дорого,але не можеш зупинитися.
2 дні живу в дешевому брудному гесті,арендую нари за 4 бакса /доба,на нарах поруч-італійка Нора,мандрує світом десь біля року.У неї під головою дірка, де теж мабуть арендує площу миша,але я Норі про нору нічого не сказав-жінки пагано переносять такі звістки

Завтра я зранку полізу на верхівку Башт-Близнюків,це найвища будівля в КЛ.Потім на трасу,в сторону Джохор Бару,де сподіваюся зробити візу Індонезії.Поки все

Kuala Lumpur:

Башти-Близнюки

Всередені Башт