Сулавесі=Шоколад.

Якщо на Суматрі головна стратегічна культура-олійна пальма (замість соняшніків вирощують),то на Сулавесі-дерева какао.
Невичерпні запаси какао знайдено на Сулавесі ! Повітря провоняло від запаху какао!
Але,панове,одне питання:Де,”разрази меня гром” купи шарового шоколаду “Made in Indonesia” ?Сулавесі діє в кращіх традиціях бананових республік,тобто товкають сировину закордон,а самі хавають лайно “а-ля Мілкі Вей”.
Пошуки місцевого шоколаду тривають…..

Плантації какао

Плоди какао

Витрушують зернятка.Зернятко какао нагадує арахіс,всередені-темно-фіолетова,гірка на смак речовина

Сушать

Кава!Знайдено каву також в невеликих кількостях.

Природа.Гурмани-натуралісти “must see”.Шальоні гірські тропки,джунглі,багатокілометрові ділянки доріг,що ширяють просто за декілька метрів від моря-безсумнівно,Сулавесі одне з наймальовничишіх місць Азії.

Дороги Сулавесі.Гори ще кращі

Сулавесі-місце,де більш меньш вдало поєднуються 3 релігії:мусульманство,християнство і хінді.Периодично,правда,мусульмани і християни деруть чуба один одному.Останній раз-7 років тому була заваруха в районі міста Посо.

Вхід до хінді-храму

Церква в Макале

Християнство досить круто стоїть в центрі острова,приблизно між Палу і Макале.Хрести,хрести,хрести….Католіки і протестанти.В магазинах зявилося пиво,в повітрі відчувається тонкий запах самогону

Юзаю релігію нагло і методично.Ночівля на заправках “Пертаміна”-архаізм.

Брати мої християни!Ви ,звичайно,кумедні распіздяї з фальшивими посмішками і сльозами,ваші шоу-проповіді,що нагадують мікс з вечірок MTV і танців з бубном біля вогню під трансові “Алілуя,Алілуя!” на чолі з пастором-шаманом,але ви досить добре знаєте,що таке ПРАКТИЧНЕ застосування релігії.

Дякую християнам Індонезії за гостинність!

—————————————————

Цей пост написано з міста Макасар.Я практично досяг південної точки Сулавесі,тепер буду рухатися у зворотньому напрямку на північ,в Бітунг.Далі-Папуа

Вершки на вантажівці з міндобривом

Дітки

Немовлятко

Індонезійський автостопщик

Скубуть корів

11 зранку прийшов в порт-завантажуватися на рейс Таракан-Толі Толі (Сулавесі).Купа народу,брічки,рікши і пожвавлення в повітрі-пароход з континенту!

Протовкнувся до терміналу-білет не перевірили.Дива!
Як дістався причалу,бачу вже чимало народу на борту і так долонями махають “гуд бай,гуд бай!” тим що на землі.Тут замітив,проміжок між пароплавом і причалом збільшується,але швартові мотузки ше на місцях.Тут у мене і рипнуло щось сзаду:провтикав пароплав!

Підстрибую до індонезійця:
-А шо пароплав тю-тю?Ship…Depart….Yes?
-Yes,sir!

Тут у мене починається неконтральована істерика:

-Стій,курва,куда??!! - і до швартових,по головах аудіторії (людей було,як на Майдані),по швартових канатів,думаю,залізу як мавпа.

Але виявилося марно ото я кіпішував,пароплав щой но прибув і маневрував.Стало мені соромно,браття, “за минуту слабости”!
Подали каром трап .Нажаль не мав можливості зняти на відео момент контакту!”Цукрові” черги 90-х-квіточки!

Авангардом дерлися молодики,що занімають найкращі порожні місця і потім продають меньш вдалим громадянам,слідом-вантажники,що полють за вантажем прибулих громадян і вже потім-найбільш енергійні пасажири.Руки,ноги,індонезійський мат,розлючені “секьюріті” з кіиками,зойки “А-а-а,дядьку,не пиздіть….”,”…тільки не ногами!!!”,”…у мене посвідчення…!!”,”Обережно,фарба!” тощо…Я піддався загальним настроям і вдерся через дірку в трапі.

Індонезійський “економ-клас”.

Пароход-клас! Перші 2 рівні-”економ клас”.Палять,їдять,продають і купують буть що,люди заповнють будь які вільні проміжки.Потім ідуть 3,2 і 1 класи
Нормального місця містеру,зрозуміло не знайшлося-все “забито” до нас.

На пароплаві,зліва-направо :”економ-клас”, їдемо на Сулавесі,верхня палуба

На пароплаві,зліва-направо :каюта для намазу,пересувна мечеть

Подерся в рубку до капітана:
-Дайте,буть ласка,мені каюту або щось подібне.Я мандрівник,у мене “економ-класс” а там місця немає і палять.

Капітан лагідно посміхнувся:
-Ок,ось “секюріті” тебе проведе.

Іду з секюріті по коридору 2-ого класу,уявляю свою каюту…
-Тут спати будете,м яко і не палять-показує на коридорний мякий куточок.

Думаю,нехай

Розібрав софу і затусовав свій наплічник.Зібрав знову.Тепер можна було спати будь-де не хвилюючись за багаж

Як сонце торкнулося хвиль,з гучномовців залунало “Аллах акбар…” Народ попрямував в “каюту-мушаллу”- робити вечірній намаз.

Вранці на горизонті зявився острів Сулавесі

Місто-герой Толі Толі (Сулавесі)